Вимова англійської мови: мінімальні пари для слухання (32)

Цей список коротший, ніж зазвичай, бо тримається одного правила: у ньому лише ті розрізнення, яких немає в українській. Різницю, яку вже робить твоя власна мова, ти чуєш без зусиль; вправляти варто ті, яких вона не робить, – наприклад, довжину голосного (ship – sheep) або th, якого українська не знає.

Тому кожна з груп (їх 6) спершу каже, що робить натомість той, хто говорить українською. Це й є справжня інформація; слова під нею – доказ. Фонетичного алфавіту тут немає: хто знає ці знаки, тому ця сторінка не потрібна, а хто не знає, тому вони нічого не скажуть.

Що тут відбувається: Українська не розрізняє коротких і довгих голосних, тому ship і sheep легко виходять однаково. Добра новина: короткий англійський i дуже близький до українського «и» – ship звучить майже як «шип», sit – як «сит». Довгий ee – це українське «і», але виразно протягнуте: sheep – «шііп». Приблизне правило: ee і ea – зазвичай довге «і», одинарне i перед приголосним – коротке, майже «и». Не скорочуй довгого звука, коли говориш швидко: у sheep він справді триває.

Що тут відбувається: В українській цього звука немає, тож його замінюють чимось схожим: think виходить як «фінк», «сінк» або «тінк», а this – як «дис» або «зис». Англійський th утворюється інакше: кінчик язика лежить легко між верхніми й нижніми зубами, і повітря тече без зупинки, як при «ф» або «с». Не вдаряй язиком, як при «т» і «д». У think лише повітря; у this і they до повітря додається голос, як при «з». Перевір у дзеркалі: кінчик язика має бути видно.

Що тут відбувається: Українське «в» має два обличчя. На початку слова перед голосним воно близьке до англійського v, а в кінці складу – як у «вовк», «зробив» – звучить майже як англійське w. Тому обидва звуки ти вже вмієш, але в англійській вони стоять там, де українська їх не ставить. Для v верхні зуби торкаються нижньої губи: vine, very. Для w губи округлюються, як для «у», а зуби губ не торкаються: wine звучить як «уайн», west – як «уест». Хто читає w як «в», каже vine замість wine і vest замість west. Перевір у дзеркалі: при v видно зуби, при w – круглі губи.

Що тут відбувається: В українській одне «е», а в англійській на цьому місці два голосні. bed – це приблизно українське «е». bad має звук посередині між «а» та «е»: відкрий рот широко, як для «а», але скажи «е». Хто вимовляє обидва як «е», каже bed замість bad і men замість man; хто вимовляє обидва як «а», теж не влучає – цей звук ні те, ні те.

Що тут відбувається: Тут у тебе перевага. Українська не оглушує дзвінкого приголосного в кінці слова: «дуб» звучить як «дуб», а не «дуп», «віз» – як «віз». Англійська робить так само, і для неї ця різниця несе значення: bag і back, prize і price, leave і leaf. Тож вимовляй, як звик: справжнє «г», «д», «з», «в» у кінці. Одна порада згори: протягни голосний перед дзвінким – у bag він триває довше, ніж у back. Саме цю довжину англійці чують найвиразніше. І стеж, щоб у тебе не вкрадалося оглушення, почуте в іншій мові.

Що тут відбувається: Українське «р» вимовляють завжди, і виразно, з дрижанням язика. У британській англійській r після голосного не звучить як приголосний, а змінює сам голосний: work, heard, first, turn мають звук, якого в українській немає – щось між «е» та «о», з язиком посередині рота й без округлення губ. Хто каже «уорк» із сильним «р», звучить чужо; хто каже «уок», каже walk. В американській англійській r чути, але мʼяко, з язиком, відтягнутим назад, без дрижання.